Психотерапевт Патологічна реакція горя

Патологічна реакція горя

Тривалий розлад скорботи – це розлад, при якому після смерті партнера, батьків, дитини чи іншої особи, близької до людини, яка втратила скорботу, виникає постійна та повсюдна реакція скорботи, яка характеризується тугою за померлим або постійною заклопотаністю померлим, що супроводжується інтенсивним емоційним болем (наприклад, смуток, провина, гнів, заперечення, звинувачення, труднощі з прийняттям смерті, відчуття втрати частини себе, нездатність відчувати позитивний настрій, емоційне заціпеніння, труднощі при участі в соціальній чи іншій діяльності). Реакція на горе зберігалася протягом нетипово тривалого періоду часу після втрати (щонайменше понад 6 місяців) і явно перевищує очікувані соціальні, культурні чи релігійні норми для культури та контексту особи. Реакції скорботи, які зберігалися протягом більш тривалого періоду, що входить у нормативний період скорботи, враховуючи культурний і релігійний контекст людини, розглядаються як нормальні реакції на скорботу і не призначаються діагнозу. Порушення спричиняє значні порушення в особистих, сімейних, соціальних, освітніх, професійних або інших важливих сферах функціонування.

Патологічна реакція горя (або ускладнене, патологічне горе) — це стан, коли нормальний процес переживання втрати (наприклад, смерті близької людини) стає надмірно інтенсивним, тривалим або порушує здатність людини повертатися до повноцінного життя. На відміну від природного горя, яке з часом слабшає, патологічне горе характеризується застряганням у певних емоційних станах або нездатністю адаптуватися до втрати.

Основні характеристики патологічної реакції горя:

  1. Тривалість: Симптоми зберігаються значно довше, ніж очікується в рамках культурних норм (зазвичай понад 6–12 місяців без помітного полегшення).
  2. Інтенсивність: Надмірна туга, почуття провини, гнів чи відчай, які не вщухають.
  3. Порушення функціонування: Неможливість виконувати повсякденні обов’язки (робота, догляд за собою, соціальні контакти).
  4. Фіксація: Постійні думки про втрачену людину, уникнення або, навпаки, надмірне захоплення речами, пов’язаними з нею.

Типи патологічного горя:

  1. Хронічне горе: Тривала, незгасаюча туга без ознак прийняття втрати.
  2. Відстрочене горе: Реакція на втрату проявляється з затримкою, іноді через місяці чи роки.
  3. Заблоковане (інгібоване) горе: Людина пригнічує емоції, уникає переживання втрати, що може призводити до соматичних скарг.
  4. Надмірне горе: Перебільшена реакція, яка супроводжується самозвинуваченням, суїцидальними думками чи відчуттям безглуздості життя.

Симптоми

  • Емоційні: Постійний смуток, почуття порожнечі, гнів, сильна провина (“Я міг щось зробити”).
  • Фізичні: Безсоння, втрата апетиту, головний біль, слабкість.
  • Поведінкові: Уникнення згадок про померлого або, навпаки, нав’язливе відвідування місць, пов’язаних із ним.
  • Когнітивні: Труднощі з концентрацією, відчуття нереальності, думки про возз’єднання з померлим.

Причини

  • Особливості втрати: Раптова смерть, насильницька смерть, втрата дитини чи партнера.
  • Особистісні фактори: Залежність від померлого, низька стресостійкість, попередні психічні розлади (депресія, тривожність).
  • Соціальні фактори: Відсутність підтримки, ізоляція, культурні чи сімейні заборони на вираження горя.
  • Контекст: Невідпрацьовані конфлікти з померлим, невисловлені почуття.

Діагностика

У МКХ-11 та DSM-5 патологічне горе визначається як персистуючий розлад ускладненого горя (Persistent Complex Bereavement Disorder). Для діагнозу потрібні:

  1. Тривалість симптомів понад 12 місяців (6 місяців для дітей).
  2. Значний дистрес і порушення функціонування.
  3. Виключення інших станів (велика депресія, ПТСР), хоча вони можуть співіснувати.

Відмінність від нормального горя

  • Нормальне горе: Емоції поступово слабшають, людина приймає втрату і повертається до життя.
  • Патологічне горе: Застрягання на певній фазі (заперечення, гнів, депресія), відсутність прогресу в адаптації.

Лікування

  1. Психотерапія:
    • Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): Допомагає змінити деструктивні думки (“Я винен”) і поведінку.
    • Терапія ускладненого горя: Спеціалізований підхід, який включає переосмислення втрати, прощання і відновлення сенсу життя.
    • Інтерперсональна терапія: Робота з соціальними зв’язками та підтримкою.
  2. Медикаменти:
    • Антидепресанти (СІЗЗС) — при депресивних симптомах.
    • Снодійні чи анксіолітики — короткочасно, для полегшення сну чи тривоги.
  3. Групи підтримки: Спілкування з людьми, які пережили подібне, допомагає відчути, що людина не самотня.
  4. Ритуали: Створення меморіальних дій (листи до померлого, вшанування пам’яті) для завершення процесу прощання.

Прогноз

При своєчасному втручанні більшість людей можуть поступово повернутися до нормального життя. Без лікування патологічне горе може перерости в депресію, тривожні розлади чи навіть соматоформні порушення.

Приклад

Жінка після смерті чоловіка рік не може позбутися його речей, щодня плаче, уникає друзів і звинувачує себе в тому, що не встигла сказати йому важливі слова. Це може бути хронічне патологічне горе.